- напророчити
- —————————————————————————————напроро́читидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
напророчити — див. напророкувати … Український тлумачний словник
викувати — I див. виковувати. II ує, док., перех. За народними повір ями – куючи, напророчити кому небудь певну кількість років життя (про зозулю) … Український тлумачний словник
накувати — I див. наковувати. II ує/ і накукува/ти, у/є, док., перех. За народними повір ями – напророчити кількість років життя (про зозулю) … Український тлумачний словник
напророчений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до напророчити. || напроро/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
накликати — (що на кого що своїми діями / словами спричинити що н. неприємне, небажане), спровадити, спроваджувати, звести, зводити, наволокти, наволікати; навіщувати, напророкувати, напророчити (кому що наперед сказавши, подумавши про щось небажане, нібито… … Словник синонімів української мови
выворожити — жу, жиш, Ол. Напророчити, передректи … Словник лемківскої говірки